Юрій Драганчук: Як працює «єдине вікно» на митниці

0
325

dsc05262

Скоро два роки, відколи Мінфін запровадив проект «Єдине вікно” на українських митницях.

Спершу, з 1 серпня 2016 року, порядок інформаційного обміну за принципом «єдиного вікна» розпочав працювати на добровільних засадах. І за перших же сто днів роботи ми уже бачили позитивні тенденції. Якщо протягом першого місяця бізнес скористався системою у 0,4% випадків, то через три місяці цей показник становив уже більше 10%.

Для порівняння хочу розповісти про те, як працювала митниця в рамках старого підходу. Якщо сказати коротко, то попередній формат роботи процедури митного контролю радше заважав розвитку торговельних відносин України. Це стосувалось як налагоджених напрямків, так і потенційних.

Заради того, аби підтвердити свою відповідність усім вимогам митного контролю, потрібно було пройти досить складний шлях. Для проходження процедури вимагалося надати велику кількість документів для різних контролюючих інстанцій. При цьому порядок подання та оформлення до кожної з них відрізнявся. Процес перетворювався на багатогодинну, а іноді і багатоденну біганину по кабінетах. Такий застарілий механізм помітно гальмував рух товарів, а отже, і рух коштів в державі. Тому те, що раніше можна було назвати потребою у змінах, поступово трансформувалось у невідкладну необхідність.

Тут варто зазначити, що для міжнародної практики принцип “єдиного митного вікна” не є новим. Такі країни, як Німеччина, США, Швеція, Сінгапур вже давно користуються його перевагами. По-перше, це створює сприятливі умови для підтримання відносин з ключовими партнерами, зокрема, в аспекті розвитку торгівлі. По-друге, це значно спрощує сам процес здійснення співпраці такого формату. Основна перевага – значне зниження рівня бюрократизації митниці, яку експерти вважають основною перешкодою в умовах глобалізації економіки.

Спосіб фінансування такої системи в різних країнах відрізняється. Вона може діяти в рамках державно-приватної співпраці, за рахунок приватного сектора, або безпосередньо завдяки коштам із держбюджету. Останній варіант діє в США. При цьому використання «єдиного вікна» для контролю в державі не є примусовим. Протилежною ситуація є, наприклад, в Сингапурі, де такий формат є єдиним можливим.

Сперечатися з тим, що така практика сприяє збільшенню конкурентоспроможності будь-якої країни було б, як мінімум, необдумано, адже створення сприятливих умов для розвитку бізнесу ніяким чином не може нашкодити економіці держави.

Саме тому ідея запровадження проекту в Україні стала, перш за все, відповіддю вимогам часу та результатом бажання максимально спростити бюрократичні перешкоди.

Механізм «єдиного вікна» створює якісно новий формат взаємодії митних органів. Тобто відтепер для проходження необхідних процедур існує єдиний пункт, що працює у вигляді електронної системи для швидкого обміну даними між різними державними інституціями.

Для бізнесу ж нова процедура є вікном можливостей яке пришвидшує розвиток міжнародної торгівлі як безпосередньо з Україною, так і в рамках транзиту через територію нашої держави.

Сьогодні робота над вдосконаленням механізму “єдиного вікна” в рамках системного реформування митниці продовжується. Усі важливі для функціонування цієї ініціативи органи та інституції крок за кроком переходять на новий формат роботи та адаптуються до реалій і викликів сьогодення. Проте, аби досягнути максимального ефекту, усі етапи таких змін повинні бути продуманими. Тому перед введенням обов’язкового порядку застосування «єдиного вікна» ми активно спілкувалися з бізнесом, експертами, ДФС, Держпродспоживслужбою, Держекоінспекцією, а також з митницями та територіальними підрозділами органів контролю, щоб розуміти, чи є прогалини в системі, як їх ліквідувати та що можна удосконалити, аби зробити використання “єдиного вікна” максимально комфортним для користувачів. Контролюючі органи загалом висловили готовність до обов’язкового застосування «єдиного вікна». Однак, за результатами детального моніторингу системи ми виявили деякі ризики, що могли ускладнити процес митного оформлення товарів при обов’язковому застосуванні «єдиного вікна». Це стосується, зокрема, водного, залізничного, авіатранспорту, а також поштових і міжнародних експрес-відправлень.

Ми чудово розуміємо: перехід до нових правил, і тим паче на обов’язковій основі, має бути поступовим. Тому, з урахуванням усіх консультацій та практичного досвіду застосування механізму «єдиного вікна» в інших країнах, Мінфін розробив проект з удосконалення цієї системи. І 31 січня Кабмін схвалив це рішення. Тож з 1 лютого 2018 року система “єдиного вікна” діє в обов’язковому порядку в рамках диференційованого підходу – з урахуванням особливостей транспортних операцій.

Хочу ще раз підкреслити, що «єдине вікно» — це не тільки імплементація передового світового досвіду, але й важливий антикорупційний крок в роботі митниці так як система дозволяє мінімізувати людський фактор та організувати належний моніторинг з метою швидкого вирішення проблемних моментів. Завдяки цьому механізму всі державні органи, що забезпечують контроль за товарами на митній території України, працюватимуть як єдине ціле. Система стимулює контролюючі органи до переходу на європейський підхід здійснення митного контролю. Адже це відкрите та прозоре здійснення митних формальностей та інших видів контролю без “ручного” втручання в ці процеси. За таких умов будь-які зловживання не можуть залишитись непоміченими.

Я сміливо називаю запуск “єдиного вікна” великим кроком в еволюції української митниці. Вже сьогодні перевагами цієї спрощеної системи користується близько 80% бізнесу. І з кожним днем переваги цього механізму митного оформлення відчуває на собі все більше користувачів. “Єдине вікно” стає основним способом спілкування підприємств з органами контролю.

Юрій Драганчук, радник Міністра фінансів

«НВ.Бізнес»

Ваш комментарий

Please enter your name here
Please enter your comment!