Все просто — ми хочемо від влади кращих умов життя

0
81

Бюджет минулого року був бюджетом виживання. Бюджет наступного, схоже, буде бюджетом вимирання. Ми вирішили поцікавитись думкою громадян про те, як їм доводиться з цим справлятися, на чому економити, а також у чому, на їх погляд, причина економічної кризи в Україні.

Дмитро Марунич, співголова Фонду енергетичних стратегій:

«Особисто я економлю, купуючи в значній мірі продукти харчування внутрішнього виробництва. Наприклад, значно в меншому обсязі купую рибу та сири імпортного виробництва. Одяг та взуття купую виключно в іноземних інтернет-магазинах, часто під час розпродажів.

А причин в економічної кризи в Україні багато. Передумови для неї було закладено у самій структурі економіки країни, яку безліч реформаторів намагалися «покращити або вдосконалити». Політика влади спровокувала розвал зовнішньої торгівлі, зокрема, з країнами Митного союзу. Все це наклалося на обвальну девальвацію нацвалюти та втрату значної частини промислового потенціалу на Донбасі. Крім того, в країні розгорнулася масштабна соціальна криза, викликана значним падінням рівня доходів населення, рекордною інфляцією та зростанням тарифів на енергоносії та послуги ЖКГ. Політика НБУ на виконання вимог західних кредиторів спровокувала банкрутство десятків банків, що значно підірвало довіру до банківської системи в Україні. І останнє, паралельно з вищеозначеними процесами в українській економіці відбулося значне падіння цін на основні експортні товари України на світових ринках. Зараз вони знаходяться на багаторічних мінімумах, що не дає підстав сподіватися на швидке відновлення вітчизняної економіки».

Олег Кубах, журналіст:

«У порівнянні з 2007 роком бюджет нашої сім’ї скоротився в декілька разів. Це відбулося поступово, протягом останніх декількох років. Заощаджувати доводиться на всьому, Як вдається звести кінці з кінцями, одному Богові відомо. З тривогою дивлюся у наступний рік не лише я один. Єдине, що дивує, чому досі ніхто не протестує проти нових тарифів на тепло?

Причин теперішньої економічної кризи багато. Ми досі ще не пережили наслідки кризи 2008-2009 років, не ліквідували їх причини. Одна з головних — майже усі надра з корисними копалинами, найбільш прибуткові та стратегічні галузі країни належать олігархам, які дотискають останні залишки від старої радянської промисловості й не займаються модернізацією. Більшість наших експортних товарів не витримують конкуренції на зовнішніх ринках. Що і довела минула криза, коли попит і ціна на металургію та хімію різко впали, що боляче вдарило по всій країні. Пом’якшити вплив кризи на населення мав би солідний прошарок дрібних та середніх підприємців, але у нас будь-яка влада послідовно займається знищенням середнього класу. Без нього не буде ані конкуренції, ані демократії, ані майбутнього для країни. Ми зовсім недалеко відійшли від СРСР. Тільки тоді всіма надрами і засобами виробництва розпоряджалося Політбюро, а зараз — купка олігархів. Суть від того не змінилася. Вони бачать в населенні країни не вільних громадян, а дешеву найману силу з обмеженими потребами. Поки ми не зламаємо цю систему, ми будемо весь час лише ледве зводити кінці з кінцями».

Володимир Блащук, юрист, заступник голови ради Київського осередку партії «Спільна дія»:

«Доводиться економити. Зокрема, я відмовився від оплати за всі комунальні послуги: вода, опалення, електрика, обслуговування будинку, телефон, а також від оплати в комунальному транспорті (трамвай/автобус, тролейбус).

До влади дорвалися хапуги, для котрих особисті інтереси стоять на декілька порядків вище державних. І конфлікт, що виник днями на зустрічі з президентом – дуже яскраво підкреслює мою правоту! При цьому влада взагалі забила хуй на економіку, заводи зупиняються, устаткування продається в Росію, або просто здається в металобрухт… А про відкриття нових робочих місць — навіть не йдеться!»

Кирил Молчанов, політолог, кандидат політичних наук:

«Економiчна криза – це наслiдок недолугих дiй влади. Виключно завдяки її непрофесiоналiзму та відвертiй профанацiї реформ ми опинилися, за iндексом Блумберга, на 1-му мiсці по iндексу жебракiв у свiтi. Парадокс полягає у тому, що субсидiї, якi отримала кожна третя родина в Українi, Яценюк подає як свою заслугу. Тобто те, що кожна третя родина завдяки його «ефективнiй» дiяльностi залишилася за межею бiдностi, є заслугою уряду. Абсурд триває.

Економiя криється в деталях, але найбiльше її можна прогледiти у супермаркетах. Масово розбираються продукти з жовтими цiнниками, акційні товари. 60% українцiв вже економлять на харчах — ось справжнiй показник економiчних досягнень уряду. Особисто я, маючи Шенгенську візу, рiк її не використовую».

Володимир «Адольфич» Нестеренко, письменник, сценарист:

«Причина кризи в Україні – військові витрати, втрата 30% валютної виручки, втрата власності у Криму та світова криза.

Мені особисто багато не треба, і з кожним днем потреби все менше і менше. Я борюся з кризою шляхом обмеження потреб, чого й усім бажаю. А економлю, як завжди, на сірниках».

Маруся Звіробій, командир добровольчого батальйону «Марусині Ведмеді» у складі 79-ї бригади ВДВ ЗСУ:

«Бюджет минулого року був ризиком бунтів, а бюджет наступного буде ризиком розстрілів бюджетотворців. Причина економічної кризи в тому, що йде війна. Ще одна причина в тому, що в нашому омуті корупційної влади крадуть всі, кому не лінь, від самого верху аж до новообраних майданівців. Нема ж контролю. Люди ніби паралізовані, втомлюються не лише воювати, а навіть дивитися по телевізору риторичні монологи прем’єр-міністра і взагалі брати якусь участь у контролі влади. Лише широкі маси незадоволених зможуть впливати на стан речей в країні, більше ніяк. Тут не вийде знайти винного, винен кожен, хто мовчить і кожен, хто втомився та зарив голову в пісок. Дякувати волонтерам юристам, що зараз непогано підстраховують тилове суспільство, та намагаються боротися там, де опору політико-бізнесмени навіть не очікують. Часи такі, що дозволяють обібрати Україну, як липку, і невідомо чи хтось буде коли-небудь наказаний, чи просто втече звідси, або за його злочини просто забудуть.

Економлю найбільше на одягу. Фрі-ланс бізнес з графічного дизайну дозволяє не виходити за рамки онлайн простору і мені пощастило, що в силу волонтерської роботи у військовому напрямку, можу собі дозволити вже другий рік не вилазити з камуфляжу, це дуже економно. На дівчачій поличці для взуття в нас стоять лише берці… романтика нашого часу. Мій підприємницький прибуток йде повністю на продукти та оплату житла, часто ще й на наші поїздки до бійців на схід, якщо треба везти допомогу, а на дорогу не вистачає. Доводиться більше працювати, менше приділяти увагу волонтерству, що погано впливає на підтримку армії. Ця біда стосується зараз усіх волонтерів і це, у свою чергу, вплине на розтин України на шматки. Ця держава вистоїть тільки завдяки народу. Наша армія встає з колін, але на цій війні вона не впорається без підтримки населення. У нас зима попереду, а хлопцями армія не буде так опікуватися, як це роблять наші дівчата та хлопці в тилу, надсилаючи ліки, термоковдри, тушонку, цигарки, зубні пасти, вологі серветки та багато іншого, що потрібно у важкому солдатському побуті, того всього армія не надасть. Хлопці живуть на морозі у бліндажах, тил обкрадається аж дим іде, загалом ситуація стала досить критичною. І особливо це відчується, якщо почнуться наступи російських військ і до домівок поїдуть труни. Українців доводять до стану оскаженілості… дарма!»

Онисія Колесникова, активістка громадського об`єднання «С14»:

«Усі якось справляються і ми справляємось. У нас родина невеличка – я, чоловік і наш півторарічний син. Чоловік працює, тому в принципі поки нормально. Звісно, в чомусь доводиться собі відмовляти, але скаржитись не буду – багатьом живеться важче, ніж мені. Багатодітні сім’ї, пенсіонери, інваліди, родини загиблих бійців АТО… От кому справді важко, а в мене все гаразд. Тільки от за комунальні послуги борг росте, але то таке, колись заплатимо. Головне, що дитина одягнена і не голодна.

Причина кризи так ж, як була завжди, – чиновники забагато крадуть. Причому чим вище ранг чиновника – тим більші апетити. Коли усвідомлюєш масштаби корупції, коли дивишся фото маєтків чергового міністра чи прокурора, просто в голові не вкладається – навіщо людині стільки? Все одно ж у могилу з собою все не заберуть. Щоб задовольнити ці шалені апетити, простим людям доводиться «затягувати паски», як любить висловлюватися Яценюк. Високопосадовці чомусь вважають себе господарями країни, а свої посади вони розглядають як «кормушку». Навіть зараз, коли країна у стані війни, вони не збираються зменшувати норму власного прибутку. За війну платимо тільки ми, а вони – на ній заробляють. До речі, у Японії на 128 мільйонів населення усього 9 тисяч чиновників! А у нас у кожного начальника по десять заступників, радників та помічників. Ще одна причина – держава не турбується про добробут громадян. Вона турбується лише про те, як від цих громадян захиститись. Цифри говорять самі за себе: у проекті бюджету на наступний рік видатки на МВС складають 34 мільярди гривень (видатки на Нацгвардію йдуть окремою статтею). В цьому році був 31 мільярд. А на сто тисяч українців – близько 780 працівників МВС. Більше тільки в Білорусі та Росії. І не кажіть, що всі ці люди борються зі злочинністю. Зате успішно саджають по тюрмах громадських активістів і добровольців. Для порівняння, у Польщі – 264 поліцейських на таку ж кількість населення. Все просто: ми хочемо від влади кращих умов життя, але ми для неї – внутрішній ворог, з яким необхідно боротися».

Материал подготовила Алена Ладнюк, ГЕНПЛАН

2015-12-18 22:39 1187

Ваш комментарий

Please enter your name here
Please enter your comment!