Радник міністра фінансів України О.Макеєва: Чому ДФС не бачить податкові зловживання

0
265

146543

Податкові адміністрації у всьому світі стикаються з численними ризиками, які негативно позначаються як на державних доходах, так і на податковому адмініструванні. Цілком очевидно, що продуктивність податкових адміністрацій поліпшується, коли ризики, пов`язані із втратою доходів і неефективним податковим адмініструванням, чітко визначені та систематично управляються. А тому вчасне попередження ризиків — одне із головних завдань ефективного ризик-менеджменту (системи управління ризиками) податкової адміністрації.

Як і будь-яка інша система, управління ризиками включає: ідентифікацію ризиків і їхнє вимірювання, управління ризиками та постійний моніторинг і контроль за всією системою.

Діагностичний інструмент оцінки податкових адміністрацій (Tax Administration Diagnostic Assessment Tool — TADAT), розроблений МВФ, умовно класифікує ризики наступним чином:

— Ризики, пов`язані із недотриманням платниками податків податкових норм, що включає контроль за: обов`язковою реєстрацією платників в податковій системі, своєчасним поданням податкових декларацій та представленням повної та достовірної інформації в них;

— Інституційні ризики — спроможність податкової адміністрації виконувати свої функції на постійній та систематичній основі, попри вплив зовнішніх та внутрішніх чинників, таких як: стихійні лиха, саботаж, втрата та знешкодження матеріальних активів, вихід із ладу апаратного та програмного ІТ забезпечення, а також адміністративних правопорушень (наприклад, виток конфіденційної інформації про платників податків) та кримінальних зловживань (корупції, шахрайства тощо).

В розвинутих країнах управління ризиками є складовою частиною багаторічного стратегічного та оперативного планування роботи податкових відомств.

Передові світові практики управління ризиками, пов`язаними із недотриманням платниками податків податкових норм, включають проведення на постійній основі: дослідження поведінки платників податків по відношенню до сплати податків, актуальних питань дотримання норм міжнародного законодавства (трансфертне ціноутворення, агресивне податкове планування тощо), аналізу інформації від третіх сторін (банків, державних інституцій, агентств по боротьбі з відмиванням грошей, бірж тощо), аналізу податкових перевірок, а також дослідження прихованої економічної діяльності. Ці заходи дозволять не лише вчасно ідентифікувати можливі податкові ризики, ранжувати їх за категоріями платників податків, в розрізі основних податків, географічної приналежності та із врахуванням специфіки кожного бізнесу, а і розробляти ефективні попереджувальні дії щодо покращення дотримання платниками податків податкових норм.

Аналогічних кроків потребує і управління інституційними ризиками, податкова адміністрація має вести реєстр потенційно можливих інституційних ризиків в розрізі короткого опису ризику, вірогідності його виникнення, міри серйозності та впливу, заходів з пом`якшення наслідків, відповідальних осіб та статусу кожного окремого ризику. Наявність плану із забезпечення безперебійної роботи податкового відомства у випадку непередбачуваних подій, постійне навчання співробітників, а також дотримання заходів безпеки забезпечить ефективний внутрішній та зовнішній нагляд по виявленню і недопущенню небажаних подій.

Цілком зрозуміло, що ефективність управління ризиками безпосередньо залежить від інституційної спроможності податкової адміністрації, а також від професійних знань та досвіду її співробітників. На жаль, Державній фіскальній службі України бракує як першого, так і другого. Але це дуже загальні висновки, система потребує детальної діагностики, принаймні задля того, щоб чітко окреслити існуючий стан речей, визначити пріоритети на майбутнє та сфокусувати увагу на тому, що підлягає оперативному втручанню, причому без згоди «пацієнта». Звичайно, можна лікувати «пацієнта» всліпу, проте на ефективні результати очікувати не варто.

На жаль, в нашому суспільстві створилося хибне уявлення щодо функцій податкової адміністрації, — більшість очікує сервісної функції та повністю відхиляє контрольну. Виною тому, з одного боку, непрофесійна поведінка та недосконалі, часом застарілі інструменти та підходи податківців, брак знань та досвіду. З іншого боку, не можна недооцінювати вплив популізму, заклики «перетворимо фіскальну функцію на сервісну» лише підбадьорюють тіньовий бізнес та захищають існуючі штучні схеми виведення прибутків за кордон безвідповідальними бізнесменами.

Головною функцією податкових адміністрацій в усьому світі залишається все ж таки контрольна, проте заохочення платників податків до самостійного і повного декларування доходів відбувається за рахунок розвинутих сервісів податкового відомства.

Іншими словами, податкове відомство має перейти на сервіс-орієнтований підхід, при якому платник податків буде отримувати всю необхідну йому інформацію та належну підтримку у виконанні свої податкових зобов`язань. В той же час, ефективне управління ризиками всередині податкового відомства дозволить вчасно попереджати та усувати ризики, пов`язані із втратою державних доходів та неефективним податковим адмініструванням.

Олена Макеєва, радник міністра фінансів України, «liga.net»

 

«Генплан Таможни»

Ваш комментарий

Please enter your name here
Please enter your comment!