Прямые переговоры с кремлевскими марионетками

0
57

Фото: Facebook Олена Білозерська

На днях в эфире украинской радиостанции «Эра» народный депутат Надежда Савченко предложила вести прямые переговоры с главарями т.н. «ДНР» и «ЛНР» Александром Захарченко и Игорем Плотницким как с «депутатами». Одним из шагов для урегулирования конфликта на Донбассе она назвала выход на прямую связь с «ДНР» и «ЛНР» без Минских договоренностей, без третьей и четвертой стороны. При этом она заявила, что готова лично проводить такие переговоры с этими боевиками как с «народными депутатами», пояснив свое заявление тем, что ради возвращения украинских пленных нужно искать взаимопонимание.

Однако политики резко отреагировали на предложение своей коллеги Надежды Савченко провести переговоры с главарями «ЛНР» и «ДНР», назвали заявление Надежды необдуманным и ошибочным.

Президент Украины Петр Порошенко в разговоре с ней также не поддержал идею прямых переговоров Киева с так называемыми «ДНР» и «ЛНР», однако не против переговоров депутата с ними по вопросу освобождения заложников.

ГЕНПЛАН поинтересовался мнением общества относительно заявлений Надежды Савченко.

Фото из открытых источников

Юрий Касьянов, публицист, волонтер:

«Переговоры на войне идут всегда. Договариваются о временном прекращении огня, об обмене пленными, о передаче тел погибших. С момента попадания в плен Надежда Савченко тоже была предметом таких переговоров, как и сотни других пленных бойцов и захваченных гражданских лиц. Переговоры обычно ведутся тихо, без публичной огласки. Успех зависит от доброй воли сторон, доверия к переговорщикам и их возможностей. Камнем преткновения на таких переговорах была и остается позиция России, которая сама похищает, удерживает и судит на своей территории украинских граждан, — как это случилось, в частности, с Савченко. Кремль управляет переговорами об обмене пленными и на низовом уровне — с коллаборационистами т.н. «лнр/днр», поэтому никакие «прямые переговоры» по определению невозможны — это всегда разговор с марионетками. Заявления Надежды Савченко о том, что «украинцы должны говорить с украинцами», что «надо улыбаться друг другу»; её готовность вступить в прямые переговоры с Захарченко и Плотницким — считаю одним из способов ведения т.н. «гибридной войны» против Украины. Сознательно это делает Надежда Савченко, или неосознанно, но тем самым она обеляет и легитимизирует подонков и предателей, на руках которых кровь тысяч патриотов. «Прямые переговоры» с кремлевскими марионетками приведут к давно желаемому Москвой результату — переводу освободительной войны за независимость Украины в плоскость «внутреннего конфликта»; сворачиванию международного давления на Россию; к дальнейшей инфильтрации идей «русского мира» в наше общество, и нарастанию в нём пораженческих, инфантильных настроений. В конце концов это закончится капитуляцией перед Кремлем и возвращением Украины под протекторат Московского ханства».

Фото: «Публичные люди»

Владимир «Адольфыч» Нестеренко, писатель, сценарист, блогер:

«Я прокомментирую просто — дайте бойцу отдохнуть. Вспомните, как Юлия Владимировна после тюрьмы постоянно несла чушь, и пришла в себя не раньше, чем через полгода. Так это она не в плену была, а просто в тюрьме, да и не первый же раз. А Савченко нужно год отдохнуть, и при этом посвятить этот отдых образованию. Дали «Героя Украины», дайте теперь какую-нибудь дачу и краткий курс по основным дисциплинам — истории, политологии, экономике и т.д.».

Фото из открытых источников

Володимир Бойко, журналіст:

«Стосовно заяв Надії Савченко я, власне, не бачу що коментувати. В Україні проголошена свобода слова й кожний може плескати язиком на будь-яку тему (за винятком незначних обмежень). Надія Вікторівна також не позбавлена такого права. Але оскільки жодними владними повноваженнями вона не наділена, то її плескання язиком не породжує ніяких наслідків, а виступи народної улюблениці лежать виключно в площині піару та примітивної пропаганди.

Наскільки мені відомо, за рік ув’язнення російському адвокату Новикову вдалось переконати Савченко в тому, що вона є видатним політичним діячем сучасності. Вже два місяці як сестра Савченко Віра оббиває пороги заможних панів, просячи гроші на новий політичний проект, який має привести Надію в крісло президента України. Хоча, на мій погляд, вона й так – свідомо чи несвідомо – давно є учасником певного політичного проекту. Інакше б вона не покинула російську в’язницю.

Зараз завдання Савченко – це створювати інформаційний шум, агітувати за «Мінські домовленості», амністію терористів, якісь «прямі переговори» з людьми, яких вона вважає керівниками окупованих території. Але скоро на неї просто перестануть звертати увагу точно так, як давно вже ніхто не коментує полководця Семена Семенченка».

Фото из открытых источников

Олег Кубах, журналіст:

«Одразу після повернення Савченко, відповідаючи на запитання вашого видання (публикация ГЕНПЛАН «Що буде з Надією Савченко через три місяці?», — ред.), я наголосив на двох речах. Перша: участь Медведчука в процесі обміну, що має насторожувати. Друга: Путін плекає надії, що Савченко може стати фактором дестабілізації в українському політичному болоті. Прямі переговори з терористами — це те, чого вимагає Кремль від Києва. Ця теза пролунала з вуст Надії Савченко. Що це — результат дворічного сидіння, політична незрілість чи результат її вербовки ФСБ — тепер уже стало проблемою і предметом пояснень з боку БЮТ, який ще недавно радісно потирав руками і підраховував додаткові проценти до свого рейтингу. Всім іншим українцям — це урок. Заповідь «Не сотвори собі кумира» ще ніхто не відміняв».

Фото: Главред

Дмитро Різниченко громадський референт руху «Новий Вогонь»:

«Вона, очевидно, вирішила, що народ України прагне миру. Але не зрозуміла ще, що та частина народу, яка на неї сподівається, прагне миру лише шляхом перемоги.

Вона більше за все хоче не розчарувати народ України, тому і зробила таку заяву.

Ну, і по-друге, для неї особисто зараз найактуальніше питання — сприяти звільненню інших українських полонених. А для неї очевидно, що без прямих перемовин з окупантами та їх колаборантами цього не зробиш.

І вкотре повторюється вічна історія: натовп, який вітав людину на вході в місто, і стелив їй під ноги свою одіж та пальмове листя, через кілька днів горлає на площі — «розіпни її!»

Така от людська особливість, що поробиш.

Спочатку одна смілива жінка продемонструвала мужність і вірність. Люди, захоплені сильним характером, натхненно заспівали їй осану. Поступово (як це заведено у людей) це славослів’я перетворилося на тріскучий пафосний офіціоз, до якого приєдналися відомі паскудні шкури, які завжди кричать навипередки «слава!!!», коли відчувають, що матимуть з цього користь.

Поступово (як це завжди буває) сюжет із сильною жінкою затягнувся і набрид. Першими роздалися невдоволені голоси тих скептиків, які за буремні роки виробили в собі універсальний зручний цинізм, який перетворює людину на пасивного мудака, зате захищає від розчарувань, і дає можливість хоч на щось спертися у цьому мінливому світі — на скептицизм і недовіру. Заговорили кімнатні циніки, які вважають себе самотніми вовками, а всіх оточуючих — баранами, і відчувають зверхнє задоволення, коли кепкують над охопленою єдиним поривом масою.

За ними заговорили (поки що анонімно) «побратими» сильної жінки, витягаючи на світ якісь сумнівні історії з її бойового шляху. Теж стандартна ситуація — будь-який батальйон після активної війни нагадує павучу банку, одні «герої» ненавидять інших (особливо якщо комусь дісталася слава, а комусь — ні) і хлюпають один в одного лайном за спинами. А якщо є можливість самоствердитися за рахунок когось відомого («та я її в наряди ганяв, та вона у мене картоплю чистила, а ви оце ото підняли бучу наче казна-що, було б за ким, хе!»), то тут іншого і не чекай — заговорять.

Спостерігаючи поступову зміну суспільного вітру, почав говорити той чималий натовп заздрісників, які теж вважають себе заслуженими і вірними, які теж десь воювали, служили, брали участь, і яких обурює, що депутатство і слава дісталися жінці, яка нічим не краща.

І ось, коли славослів’я досягло свого піку, і до нього вже не було чого додати, зате на язиках скептиків, недоброзичливців і заздрісників накопичилася достатня кількість отрути, потрібна була одна-єдина публічна помилка, одна невелика обмовка, один двозначний вислів.

…І всі, хто звик патетично славословити — розгублено замовкли. Зате ті, хто накопичував роздратування, зловтішно загелготіли в увесь голос, загелготіли полегшено і радісно, бо нарешті — можна, бо вони ж казали, з самого початку казали, хаха, вони виявилися праві, хаха, а ви всі дурні, лохи, розвели вас, хаха, хитрий план, але ми не такі, нас не проведеш, не те що вас.

Повилізали конспірологи, почали розказувати про таємні угоди і схеми (конспірологи ніколи не мають відношення до справжньої боротьби, тому завжди готові вигадати картину світу, зрозумілу будь-якому обивателю, який теж не має відношення до боротьби). А потім заговорили, нарешті, й ті, хто взагалі не любить ані цю країну, ані цю революцію, не вважає потрібним оборонятися від окупантів, не поважає українських солдат, і, звісно, не втратить нагоди плюнути у жінку, яка стала для них символом всього названого.

І ось натовп кричить і свистить на площі. А жінка, яка останні два роки спілкувалася лише з тюремниками, читала тільки те, що їй підсовували, і була певна, що народ хоче миру на будь-яких умовах (бо ж про це тільки й писалося у тих листах, які їй давали читати), розгублено і ображено дивиться на несподівану хвилю істерики.

Знаєте, мого командира з полону теж вимінював Медведчук. І на волю командира москвини відпустили, бо були впевнені, що він принесе більше шкоди нинішній українській владі, ніж окупантам. (Вам це може здатися дивним, але оскільки наші вороги — патерналісти, і звикли наділяти своїх хазяїв особливими якостями, то обожнюючи Путіна і вважаючи його уособленням патріотичних чеснот, вони, за авторитарною звичкою, на противагу щиро вважають нашого кондитера лютим ворогом, нацистом, «убивцею Донбасу», і дійсно гадають, що розгойдуючи його режим, вони зменшують здатність українців до спротиву).

На щастя, після виходу командира з полону ми одразу пішли служити в збройні сили, і таким чином отримали рік фори, рік фронту і можливості потроху прийти до тями і роздивитися, чим насправді живе українське суспільство. Нас не оточували політики першої величини, не вливали у вуха лайно, яке ми мусили ретранслювати, нас не рвали на клапті журналісти, готові ловити будь-яке наше випадкове слово і крутити ним, як циган сонцем. Ми, на щастя, уникли випробування мідними трубами, нам легше.

Люди, ну ви ж всі чули той запис на радіо. Вона ж чітко сказала — «В усіх листах, які мені надсилали люди (тобто в усіх, які їй давали читати), писалося про одне — про мир». Вона ж дійсно впевнена, що ви всі тут більш за все прагнете миру на будь-яких умовах, і вона просто хоче вас не розчарувати, і заради ваших прагнень, і заради тих солдат, які ще в неволі, згодна говорити зі злочинцями, корона не впаде.

Ну що ж ви так, а?»

Фото: Facebook Маруся Звіробій

Маруся Звіробій, керівник мобільної інструкторської групи ВДВ ЗСУ «Марусині ведмеді»:

«Я не беру участі в масовому екстазі особливої уваги до кожного чиха Надії Савченко. Я спостерігаю за тим, що робиться з суспільством і мені починає здаватися, що за ці кілька років мозок порушився не лише в росіян, але і в українців. Звідки така жага когось піднести до небес, а потім розфігачити об землю з усієї дурі і забити ногами? Причому одні й інші дії робляться за власним бажанням суспільства, а не за бажанням обраної ним жертви. Більшість тих, хто її заплював за слова про ДНР особисто тих слів не чули. Рекомендую спочатку послухати. Савченко принизила керівників ДНР-ЛНР від статусу президентів до статусу українських депутатів. Ну хіба не приниження? Хоча, я б їх принизила до статусу злочинців, для яких є досить конкретні статті в кримінальному кодексі. Моя позиція — ніяких переговорів зі злочинцями. У Савченко своє бачення, мене воно не турбує. Кожен має робити свою роботу задля Перемоги України, хто як бачить, так і робить. Я вже з сумом спостерігала, як суспільство піднесло Яроша, а потім шукало, як би його камінням побити, а тепер Надії можу побажати лише набратись терпіння і нікого не слухати. Вона ж сказала, що сама в усьому розбереться, думаю, вона це зробить правильно, ну, сподіваюсь принаймні».

Фото из открытых источников

Євген Карась, активіст об`єднання націоналістів «С14»:

«Я не читав текст заяви Савченко. Можливо, помиляється. Можливо, Надія по темі військовополонених після якоїсь поради бачить вікно можливостей в такій затії. Умовно кажучи — вибивати переговори з сепарами без участі Росії для легшого процесу обміну. Хоча, сумніваюся в такій затії. Корпус професійних убивць «Вагнера» з Росії не для того убив і Беднова, і Дрьомова, і Мозгового, аби інші маріонетки на окупованих територіях мали змогу на бодай якісь самостійні рішення. Рішення на окупованих крихтах Донбасу приймають лише в Кремлі. Тим більше Савченко говорить це в публічній сфері політики. Ведеться мова про політичні переговори, а не оперативну гру наших розвідників. Тому я схиляюся, що це неправильно».

Записала Алена Ладнюк, ГЕНПЛАН

2016-06-10 15:34 18662

Ваш комментарий

Please enter your name here
Please enter your comment!