Онисія Колесникова: «Хлопців били прикладами по голові, примовляючи «Это вам за Майдан»

0
75

Онисія Колесникова, активістка громадського об`єднання «С14»:

Що змінилося особисто для Вас після Революції Гідності?

— Після Революції з’явилося багато надій, які так само швидко й зникли. З’явилася надія на чесне правосуддя, особливо після того, як звільнили політв’язнів попереднього режиму. Але тоді ще ніхто й гадки не мав, що невдовзі нових політв’язнів стане в рази більше. Коли на самому початку війни під воєнкоматами стояли черги охочих воювати, з’явилася віра в те, що ми виграємо цю війну за лічені тижні. Іншого варіанту неможливо було навіть уявити. Хто ж знав, що з позицій будуть відводити техніку, а солдатам заборонятимуть відстрілюватись під страхом кримінальної відповідальності? Багато хто каже, що після Революції стало гірше. І це правда. Але в цьому немає провини Революції та тих, хто її робив. Вона не була марною, вона виконала свою місію — тоталітарний режим Януковича повалено, регіонали піджали хвости і повтікали з країни. А те, що на зміну одному тоталітарному режиму прийшов інший – Майдан не винен, так вирішив електорат. П’ятнадцять років тому, коли інфопростір був замкнений на телебаченні і газетах, це ще можна було б зрозуміти. Але зараз інтернетом вже користуються й ті, кому за сорок, і ті, кому за п’ятдесят. Це ж так просто – ввести в пошуковик прізвище кандидата і почитати хоча б його стислу біографію. Почитати, хто створював «Партію регіонів», хто займав посади в усіх урядах і ще багато цікавого. Поки люди не навчаться користуватися «гуглом», ніяка революція не допоможе. Тому безглуздо звинувачувати Майдан у тому безладі, що зараз коїться. Майдан дав нам можливість обрати нову владу – от і обрали.

Чому Ви навчилися?

— Навчилася не мати ілюзій. Це насправді дуже важливо, бо найважче людям прощатися зі своїми ілюзіями. Мої ілюзії зникли 12 квітня 2014 року. В цей день із Києва виїхала автоколона, так званий «автопробіг дружби», – активісти їхали до Харкова підтримати проукраїнський Марш єдності. Але не доїхали. В Чутово, на кордоні між Харківщиною та Полтавщиною, колону зупинив «Беркут» з автоматами. Той самий харківський «Беркут», який прославився особливою жорстокістю та ненавистю до усього українського. Хлопців били прикладами по голові, примовляючи «Это вам за Майдан». Тими ж прикладами трощили вікна машин і автобусів. Позабирали все – від телефонів до верхнього одягу та обручок. Після цього стало ясно, як «нова влада» бореться з сепаратизмом.

Що втратили і що знайшли?

— На війні я втратила двох друзів. Знайшла – не знаю, мабуть, нічого. Та й не знаю, що могло б компенсувати цю втрату.

Чи вплинула Революція Гідності на літературу і мистецтво України? Якщо так, то назвіть найкращі приклади.

— Важко сказати, нема коли цим особливо цікавитись. Хоча стали знімати більше українського кіно, і це помітно. Може, це єдина сфера, яка після Революції справді пішла вгору.

Чи є зараз в Україні пророк, здатний передбачати майбутнє і кликати в нього?

— Не вірю я в магію пророцтв. У мене в університеті один чудовий професор викладав основи футурології – науки про майбутнє. І він нам пояснив, у чому суть передбачень. Передбачення ґрунтуються не на якихось надприродних здібностях, а на вмінні будувати причинно-наслідкові зв’язки. Тому таким «пророком» може бути кожен, хто здатен оцінювати нинішню ситуацію. З тих, кого я знаю – Дмитро Різниченко (громадський активіст, прес-офіцер батальйону«Донбас» ЗСУ, — ред.) часто дає передбачення, які здійснюються. Одним з останніх його прогнозів було те, що війна ще прийде в Київ. І, спостерігаючи за діями владних «верхів», я б цього не виключала. Поживемо – побачимо.

Записала Алена Ладнюк, ГЕНПЛАН

2015-11-19 11:29 8056

Ваш комментарий

Please enter your name here
Please enter your comment!