Начальник шлагбаума Геннадій Зелений або чому Одеська митниця не дає «добро»?

0
346

Mitnitsya

У лютому 2018 виповнився рівно рік з того моменту, як Геннадій Петрович Зелений став першим заступником начальника ОУ ДФС в Одеській області. Можна сказати, ювілей. З якими підсумками прийшов ювіляр до цієї дати? Ну, перш за все, він ступив сходинкою вище по кар’єрних сходах, ставши начальником оперативного управління ГУ. А зайнявши це тепле і хлібне місце, почав звично вибудовувати схеми тиску на українських підприємців.

ВІЧНОЗЕЛЕНІ СХЕМИ

Досвід у Геннадія Петровича був чималий. Ще в 2005 році, під час роботи в Ізмаїльському райвідділі податкової міліції, він зумів знайти «спільну мову» з контрабандистами, встановивши щомісячну таксу за безперешкодне проходження товару і супровід вантажу по підконтрольній території. Пізніше за таким же принципом Зелений «видавав квитки» контрабандистам на Роздільнянський ділянці україно-придністровського кордону.

Два роки по тому безпосередній начальник Зеленого — А.Тетера, став фігурантом корупційного скандалу. А самого Геннадія Петровича, від гріха подалі, перевели на іншу, не менш прибуткову ділянку роботи. Він став начальником податкової міліції в Овідіопольському районі, на території якого знаходиться один з найбільших оптових ринків промтоварів в Україні — «Сьомий кілометр», тому кришування підприємців було поставлено на потік. Саме тут, через ненаситність фінансових апетитів і безжалісність до тих, хто не хотів платити данину, до Гени Зеленого прилипла кличка «Крокодил».

Невідомо, скільки ще Геннадій Петрович розробляв би своє персональне «Ельдорадо», але, от лихо — особистого водія Зеленого, який збирав з торговців гроші, взяли на гарячому і пред’явили звинувачення в здирстві по 36 задокументованих епізодах. Відчувши, що справа пахне гасом, Геннадій Петрович вирішив не відсвічувати, і повернувся в Ізмаїльський район, щоб пересидіти смутні часи подалі від цих розборок. Тим більше, що в Ізмаїлі — Порт, подакциз, ну і інші «дрібниці», що гріють серце і гаманець. Саме на цих «дрібницях» Зелений змінив свій пошарпаний «Лансер» на Toyota Camry, прикупив квартирку в Чорноморську і дві земельні ділянки в Одеській області, площею 700 і 996 кв. м, завбачливо записавши всю нерухомість на свою дружину.

Але справжнім трампліном у службовій кар’єрі Геннадія Зеленого став перехід до Головного управління ДФС в Одеській області. Тут його «таланти» і «досвід» у сфері тиску на бізнес стали в нагоді в повній мірі.

ГОРІХОВА МОНОПОЛІЯ ДЛЯ «НАЧАЛЬНИКА ШЛАГБАУМА»

Як досвідчений хижак, Геннадій Зелений тут же визначив найприбутковішу, і водночас найвразливішу до адміністративного тиску сферу діяльності — експорт волоських горіхів. І вирішив стати горіховим монополістом в окремо взятій Одеської області. Уважно вивчивши «досвід» своїх колег із Закарпаття, він вирішив не йти по довгому, невірного і слизькому шляху з конфіскацією горіхів у експортера, «відповідальним зберіганням», усиханням-утрускою-псуванням та іншими довготривалими схемами.

Розроблений Геннадієм Зеленим план був простий і ефективний, як сокира. Схоже, Зелений перший додумався забирати у експортера не лише сам товар (волоські горіхи), але і контракт на їх поставку зарубіжній компанії.

Працює ця схема просто і безвідмовно. Начальнику Одеської митниці приходить лист за підписом учасника корупційної схеми — першого заступника начальника ГУ ДФС Н.Л. Гулакова. У ньому Наталія Леонідівна називає жертву — українську компанію, що має контракт на експорт волоських горіхів. І заявляє, що ГУ ДФС в Одеській області не може по своїх базах встановити походження товару, що експортується, тому митниця повинна «посилити контроль» з метою підтвердити походження товару.

Тут варто зробити невеличкий відступ. Сертифікат походження товару (волоських горіхів) видає Торгово-промислова палата України на основі чималого списку документів, передбачених законодавством України. І якщо у ДФС виникли сумніви щодо достовірності сертифікату, то і запит вона повинна спрямовувати не на митницю, в ТПП, що видала сертифікат. Але у фіскалів не стоїть мета встановити істину. Їх завдання простіше і брутальне — зупинитися угоду, опустити «шлагбаум», а потім натякнути компанії-експортеру, що з цього глухого кута є лише один шлях — в ТОВ «Експо-Нут». І тільки через цю фірму волоські горіхи з Одеської області можуть потрапити до закордонних покупців.

А тепер вгадайте з трьох разів, хто є кінцевим бенефіціаром ТОВ «Експо-Нут»?

Все правильно, Геннадій Петрович Зелений.

Можливий і інший варіант порівняно чесного відбирання товару: складається протокол про порушення митних правил в частині недостовірного декларування та підробки документів, що направляється до суду. Суд розглядає справу про адміністративне правопорушення, після чого видає постанову про накладення на експортера штрафу з конфіскацією товару на користь держави. Конфіскована партія волоських горіхів передається на утилізацію компанії, кінцевим вигодоотримувачем якої є знову-таки, Геннадій Зелений. Ну а далі все просто — склавши фіктивні документи на утилізацію, фірма Геннадія Петровича отримує в своє розпорядження партію товару, якою може розпоряджатися на свій власний розсуд, у тому числі, відправити на експорт.

Рік тому придворні ЗМІ багато писали про «горіхову мафію». Але чомусь жодне з них не згадало про «горіхову монополію», яку успішно будує в підконтрольному йому Головному управлінні ДФС Одеської області Геннадій Петрович Зелений.

Источник

Ваш комментарий

Please enter your name here
Please enter your comment!