Из истории империи “Вовы-Морды”. Мудь, Артюхов, Писный

0
76

Нацполиция задержала организованную группу лиц, которые пытались лихо завалить “Бодю Копыто”. Во главе группы стоит доверенное лицо Дидуха — Дмитрий Гаврилюк. Что примечательно, Гаврилюк также доверенное лицо экс-зампреда СБУ Юрия Артюхова. В бытность Артюхова главой УСБУ во Львовской области именно он совместно с тогдашним начальником УМВД во Львовской области способствовал расширению влияния “Вовы Морды”. А империя получилась весьма и весьма мощная. Кстати, что интересно. Сразу же после покушения на Копытко Артюхов скоропостижно, можно даже сказать панически драпанул в Италию. С чего бы это? Но вернемся к империи Вовы Морды. Приведем текст небольшой справки, которую “ОРД” уже когда-то печатало.

Эта справка показывает лишь небольшой фрагмент коррупционных связей всех правоохранительных органов в сфере контрабанды сигарет. Фрагмент этот удручает, потому что речь идет не о фрагментарном заражении правоохранительных структур коррупцией, но о тотальном перерождении этих органов в организованные преступные сообщества. Прежде всего, речь идет о структурах, связанных с так называемой борьбой с «экономической преступностью». Можно ли как-то бороться с коррупцией в подобных масштабах? Можно. Для этого нужно активно сажать ныне действующих сотрудников, уличенных в коррупции. Сажать на серьезные сроки и с непременной конфискацией имущества. Однако, со смены власти прошло уже больше года, но никто так и не сидит. Вывод, увы, печальный.

МУДЬ РОМАН ВАСИЛЬОВИЧ, 03.10.1977 р.н., уродженець м.Жовква Львівської області. Ідентифікаційний код 3570500055. Паспорт серії КА №860415. Картка у паспортному столі м. Львів з його даними відсутня. Моб.тел.: 067-673-28-10. Значиться за адресами: — м. Жовква Львівської області, вул. Полуботка, 37; — м. Львів, вул. Мучна, 30 (будинок на фото знизу, придбаний Р.Мудьом у 2003 році за 430 тисяч доларів США. Власником будинку з 2003 року значиться батько Мудя. Побудовано на території заповідника).

ІНФОРМАЦІЯ ПРО РОБОТУ В МІЛІЦІЇ ТА ОРГАНІЗОВАНИХ СХЕМАХ ЗАРОБІТКУ

Всю свою службу в ОВС Р.Мудь проходить в підрозділах БЕЗ. Починав він в відділенні БЕЗ Жовківського РВ УМВС України в Львівській області, де швидко зміг поставити себе. До цього часу поставки цигарок на так звані “цигаркові двори” у Рава-Руській відбувається через працівників ДАІ Львівської області Шумського Юрія Степановича (м.т. 067-674-79-58) та Рака Павла Петровича (м.т. 067-625-67-04), котрі підтримують з Р.Мудьом тісні стосунки. Швидке зростання капіталу Р.Мудя відбулось на початку 2000 років, коли він працював у зв’язці із заступником начальника спецпідрозділу по боротьбі з хабарництвом УДСБЕЗ УМВС України у Львівській області Рудницьким Олегом Володимировичем (кум колишнього керівника Західної регіональної митниці Т.Р.Козака, обіймав посаду заступника голови Львівської ОДА). З його особою пов’язують факт самогубства (за іншими джерелами інсценування) львівського бізнесмена Андрія Когута (клієнтська база перейшла до бізнесменів, підконтрольних Рудницькому та Мудю), після чого матеріальний статок Рудницького та Мудя дуже зріс. За наявною інформацією, після смерті А.Когута Р.Мудь отримав у власність склади в районі Галицького перехрестя, котрі офіційно зареєстрував на свого підконтрольного бізнесмена Слоцького Андрія Зеновійовича, 09.03.1975 р.н., прізвисько “Пельмень”, зареєстрований: м. Львів, вул. Зелена, 327, кв. 1, м.т. 067-674-33-66.

Вказані склади використовувались для перевантаження контрабандних вантажів, а також для зберігання контрафактних цигарок, у тому числі членами організованого злочинного угруповання “Морди” – учасник ОЗУ “Морди” Гаврилюк вивозив з даного складу крупні партії цигарок, що в подальшому поставлялись на Харків. Довіреною особою Р.Мудя в операціях на кордоні є Василь Гаргай, уродженець м. Львів, проживає у Жовкві. Працює разом з посередником начальника УДСБЕЗ Р.Галаза Вадимом Лактіоновим на прізвисько «Жид». За переправку одного кубу контрабанди бере від 350 до 430 доларів США, за зміну протягує через кордон від 30 до 50 мікроавтобусів. Тимчасовими командними пунктами Лактіонова та Гаргая є заправні станції ОККО та Сокар на виїзді з м. Львів на Шегині. Гаргай підтримує стосунки з колишніми працівниками УКП УМВС України в Львівській області Мацкевичем та Курашем, які виконують функції супроводження вантажів Р.Мудя та вираховують кількість автотранспорту, що перетнула кордон. У 2005 році, Р.Мудь отримує запрошення від начальника міжрегіонального відділу по обслуговуванню західного регіону Управління оперативних розробок ДДСБЕЗ МВС України Пожо Миколи Степановича (м.т. 050-504-69-52; співвласник заводів в Полтаві та Кременчуці по переробці біоетанолу) про перехід на роботу до вказаного підрозділу. Запрошення ґрунтувалось на зв’язках Мудя з митниками та запровадженню через них ряду схем працівниками вказаного відділу. За короткий термін Р.Мудь стає близькою особою до Пожо та навіть деякий час був його заступником. Однак, вже в 2006 році відносини між ними погіршуються через виникнення у Р.Мудя власних інтересів на Волинській митниці, про що він не поставив до відома М.Пожо. Перебуваючи у відділі ДДСБЕЗ Р.Мудь починає формувати власну команду, до якої входять: — Роман Мельничук, який до цього часу залишається довіреною особою Р.Мудя, виступає посередником з усіх питань.

Сам Мельничук характеризується недалеким, слабким оперативником, проте “сліпо” вірить Р.Мудю у всіх питаннях. Зловживає алкоголем, через що неодноразово потрапляв у дорожньо-транспортні пригоди. Для вирішення власних питань Р.Мудь придбав для нього автомобіль Фольксваген Пассат Б5. Крім того, за час роботи з Мудьом Мельничук зміг заробити та вкласти кошти у маршрутні таксі (20 одиниць), що працюють у м. Львів. Станом на початок вересня 2012 року, Р.Мельничук рахувався на посаді оперуповноваженого ВДСБЕЗ Бродівського РВ, де на роботі не з’являвся. Неодноразово поставало питання про його звільнення, але вказану проблему постійно вирішує Р.Мудь, котрий також платить начальникам РВ за укриття факту відсутності на роботі працівника та покупає в прокуратурі карточки про викриття економічних злочинів, що виставляються на ім’я Мельничука. Періодично, для показника сам Мудь робить хабарі, що у подальшому рахується як розробка Р.Мельничука (з відомих фактів — на початку 2012 року на Волині). Р.Мельничук використовується Р.Мудьом також для супроводження фур з контрабандою. — Ситніков Олександр (м.т. 067-311-10-75), працював у міжрегіональному відділі, потім був викинутий з команди та перейшов до УДСБЕЗ Тернопільської області.

Для нього Р.Мудьом був придбаний автомобіль Шевроле, на якому він об’їжджав бізнесменів, та збирав данину для Мудя. До схем заробляння коштів також залучались інші працівники, яким Мудь сплачував долю від заробітку. Серед схем, що напрацьовані Мудьом у міжрегіональному відділі, відомі наступні: — за отриманою інформацією про роботу конкретної зміни митників на митному переході та відповідних вантажів з контрабандою, що проходили через них, працівники відділу розташовувались поряд з митними пунктами та затримували вантажі після проходження оформлення документів, котрі переважно були підробленими, та повертали машину до митниці. За ніч таким чином до митниці поверталось 25-40 автомашин з контрабандним вантажем. На звернення водіїв або хазяїв вантажів домовитись, працівники БЕЗ відповідали жорсткою відмовою. Наприкінці зміни, старший митник починав домовлятись безпосередньо з Мудьом про не фіксування фактів повернення автотранспорту на митницю з підложними документами, за що кожен власник вантажу та митники сплатять працівникам БЕЗ. В середньому з кожної автомашини (бус або фура) отримувалось від 3 до 10 тисяч доларів США; сума, що сплачувалась митниками, обумовлювалась окремо. В результаті такої комбінації Р.Мудь отримував компрометуючі дані на весь склад митної зміни, бізнесменів, які з ними працюють, що надавало в подальшому змогу маніпулювати ними для своїх потреб, а працівникам відділу передавав частину коштів із зароблених. — разом з батьком, Р.Мудь на підставних осіб, придбав автотранспортну фірму, що займалась перевозками (розташована у м. Стрий, налічувала більше 40 фур).

Серед водіїв вказаного підприємства було ряд осіб, що перебували на агентурному зв’язку у Мудя. Останній, демонстративно влаштовуючи скандал, звільняв одного з таких водіїв, а той влаштовувався на фірму конкурента, найчастіше, що займалась перевозкою контрабанди та контрафактних цигарок. У подальшому водій надавав Мудю інформацію про такі вантажі (найбільшу зацікавленість викликали бездокументні вантажі цигарок), після чого той облаштовував автомобіль системоюGPS-навігації та відправляв по маршруту. Після прибуття транспорту до замовника працівники відділу влаштовували затримання фури та покупця. В одному з варіантів цієї схеми Мудь сам підставляв свого покупця, даючи своїй довіреній особі власні 50 тисяч доларів США для сплати завдатку за цигарки. В подальшому вантаж пропонувалось викупити власникові за суму трохи нижчу за його реальну вартість, у випадку відмови затримана фура та частина товару (інша частина реалізовувалася) видавалися за результат оперативної розробки. У такому випадку Мудь казав своїм колегам, що “…втратили 50 тисяч, наступного разу заробимо тільки 100, замість 150 зараз”. — активно використовувались для встановлення стосунків з посадовими особами схеми з документуванням на хабарництві, з подальшим увільненням від кримінальної відповідальності. Відомо, що одного разу, під час документування однієї з посадових осіб лісництва, Мудь дав свої особисті 20 тисяч доларів США для вручення хабара хабародавцю. У випадку затримання на хабарі посадової особи, коли Мудь та його колеги не підключали можливості інших служб, висока вірогідність того, що питання вирішувалось на місці за кошти та згоду на подальшу співпрацю з Мудьом.

Серед фактів заробляння Р.Мудьом коштів при не реалізації оперативних матеріалів стосовно фігурантів справ оперативного обліку відомі наступні:

  1. У 2006 році працівники міжрегіонального відділу БОР ДДСБЕЗ отримали інформацію про вимагання військовим прокурором м. Старокостянтинів Хмельницької області хабара у колишнього військового за не притягнення його до відповідальності за крадіжку металу під час проходження служби. В результаті оперативної розробки, протиправна діяльність прокурора була задокументована, однак не матеріали не реалізовані, за що особисто Р.Мудь отримав 10 тисяч доларів США. Після цього військовий прокурор терміново змінив місце служби.
  2. У тому ж році, проводилась оперативна розробка щодо документування отримання хабара головою міського суду м. Нетішин за винесення судового рішення про легалізацію незаконної прибудови до житлового будинку магазину “Смак”.

Заявником, під відеозапис, було передано голові суду 3 тисячі доларів США задатку. Після цього працівник відділу БОР ДДСБЕЗ Поплавський повідомив фігуранта розробки щодо зацікавленості в його особі правоохоронців. В подальшому Р.Мудь та Р.Мельничук продемонстрували голові суду зроблений відеозапис та отримали від нього за не подовження розробки та її реалізації 100 тисяч доларів США. Невдовзі вказаний голова міського суду був призначений головою Апеляційного суду області.

  1. Працівниками ДДСБЕЗ проводились оперативні заходи щодо доведення причетності до хабарництва заступника голови Мукачівського міжрайонного суду, котрий вимагав хабарі за прийняття необхідних заявникові судових рішень. Наприкінці 2006 року, під м. Мукачеве правоохоронцями була затримана фура з контрабандним вантажем – вантаж вилучений, а фура передана до суду для вирішення її подальшої долі. Перевізник Ярослав Бабюк сплатив вищевказаному працівникові суду 10 тисяч доларів США за повернення фури і даний факт було задокументовано. В подальшому реалізація вказаної інформації не проведена, за що Р.Мудь від заступника голови суду отримав 50 тисяч доларів США відступного. Активна діяльність Р.Мудя по зароблянню коштів привернула також увагу працівників УСБУ в Львівській області. Останні змогли підловити останнього на процедурі допуску до державної таємниці, коли зафіксували факт перетинання державного кордону (до Угорщини) Р.Мудьом без оформлення відповідних документів в УМВС. Після цього працівники УСБУ підняли питання про зняття допуску до державної таємниці та переведення до не оперативного підрозділу. Для вирішення вказаного питання Р.Мудь сплатив працівникам УСБУ 100 тисяч доларів США, після чого навіть почали циркулювати чутки про його перехід до підрозділу економічної безпеки УСБУ в Львівській області. У 2007 році для Р.Мудя наступає новий виток розвитку його здібностей, коли він стає негласним керівником служби економічної безпеки кримінального авторитета Львівщини Володимира Дідуха, прізвисько “Морда” (проводять особисті зустрічі до цього часу. Відомо, що така зустріч відбулась 4-5 серпня 2012 року у львівському нічному клубі “Фешн”, що виступає як економічне підґрунтя ОЗУ “Морди”). Р.Мудь виступив одним з організаторів схеми контрабандного переправлення за кордон до Німеччини (до трьох міст, одне з них зветься Еннепеталь) лому кольорових металів. У витоків цієї схеми стояв близький друг В.Дідуха, тодішній губернатор Запорізької області Червоненко Євген Альфредович (м.т. 067-406-11-11), котрий на той час підпорядкував собі незаконну розробку відвалів підприємства “Дніпроспецсталь” у Запоріжжі, включивши в сферу своїх інтересів відомого одеського бізнесмена – одного з найбільших розробників Станіслава Стукальського (м.т. 067-209-02-68; за матеріалами ОТЗ Стукальський та Дідух підтримують зв’язок до цього часу), співзасновник ТОВ “Регіонпромсервіс”, ЄДРПОУ 31840158, що офіційно працювало на розробці відвалів до 2005 року. За розробленою ними схемою, організацію та безпеку якої забезпечував безпосередньо Р.Мудь, який підпорядковувався особисто Б.Щуру (один з пайщиків бізнесу) та В.Дідуху, метал вивозився до інших регіонів країни – Дніпропетровська область (м. Кривий Ріг, ТОВ “Євротекекспорт” – Хомишин Роман Михайлович), Херсонська область (Семічев), Черкаська область, де готувалась документація на метал як на чавунні чушки та здійснювалось перефарбовування чушок у чорний колір.

Одним з поставщиків у Запорізькій області було ТОВ “Раміта 2008”, ЄДРПОУ 35842509 (контактна особа на ім’я Антон, м.т. 097-540-35-93), котре в даний час визнано банкрутом. У подальшому фурами метал перевозився до Львівської області, де перевантажувався (місця перевантаження: м. Львів, район Рясне – вул. Шевченка, за заводом «Електрон» та до 11.2011 – с. Жвірка Сокальського району) на фури підприємств “Євротранс” (м. Червоноград, власник – зв’язок Мудя Волков), “Європа Транс” (м. Самбір) та під егідою підконтрольного ОЗУ “Морди” бізнесмена Бобира Віталія Олексійовича (ТОВ “Витал Х”) перевозився до митних пунктів пропуску, після чого без документів проходив українську митницю (прохід забезпечували колишні працівники митниці: до 2010 року В.Полуситок, 2010-2011 роки – Бокало Іван Васильович (підтримує дружні та ділові стосунки з екс-заступником начальника УСБУ в Львівській області Василем Бахмацьким). Безпосередньо на митниці цими питаннями займались старший зміни на митному пункту пропуску Рава-Руська Буньо Дмитро Іванович, довірена особа І.Бокало, та керівник Ягодинської митниці Шайда В.В. (м.т. 067-673-81-77), який особисто тісно спілкується з Р.Мудьом). Перевантаження металу проходило також у м. Львів по вул. Квітова, 10 (територія “Львівського комунального ремонтно-будівельного підприємства механічних робіт”), де зареєстровано ТОВ “Шольц”, фактичним власником якого є вищевказаний Віталій Бобир, м.т. 067-314-41-01. Комерційним директором ТОВ “Шольц” є Семененко Сергій Васильович, м.т. 067-314-41-29, котрий відповідає також за конвертацію коштів, здобутих протиправним шляхом. У схемі також було задіяно підприємство В.Дудуха, розташоване на вул. Промислова, питання безпеки вирішує колишній заступник УКП УМВС України в Львівській області Ковалик Павло Степанович. Впродовж 2008-2010 років, в місяць за кордон в середньому відправлялось 60-65 фур з кольоровим металом. Доля Р.Мудя, який забезпечував безпеку проходження вантажу та перетинання митниці, складала від 3 до 5 тисяч доларів США за одну фуру.

В середині 2010 року, обсяги контрабанди металу через Львівську область значно знизились. В 2011 році, члени ОЗУ “Морди” провели масований тиск на представників бізнесу, які займались металом з метою підпорядкування їх В.Бобиру. Також у 2011 році В.Бобир взяв 1,5 млн. доларів США у донецьких бізнесменів та не віддав їх у строк. В свою чергу останні вийшли на керівництво податкової адміністрації області та сина генерального прокурора України Артема Пшонку для повернення коштів. Прокурор Львівської області А.Пришко відмовився надавати будь-яку допомогу, але після прямої вказівки Генерального прокурора примусив Бобира вернути кошти. Однак, про цю ситуацію узнав начальник УСБУ області Юрій Кіцул, котрий за короткий проміжок часу з’ясував схему переправлення метала через Бобира та в жорстку наказав працівникам УСБУ області блокувати спроби перетину кордону автотранспортом Бобира. В результаті цієї вказівки впродовж вересня – грудня 2011 року на штраф майданчики потрапили 6 фур підприємства “Витал Х”. Водночас, до поля зору Ю.Кіцула потрапила головним чином схема В.Бобира пов’язана з так званою “давальницькою сировиною”, коли німецькі фірми ввозили бувші у використанні радіатори для розбирання, пресування та зворотнього безподаткового вивозу. У жовтні 2011 року “Морда”, зрозумівши складність роботи В.Бобира на території Львівської області, перепрофілює його та Мудя на роботу через Волинську область, а саме митний пост “Ягодин”. У результаті цього, фури, що приходили з південних регіонів, становились на відстій та перевантаження у Львові та смт. Белз Сокальського району (база перевантаження розташована у районі залізничного вокзалу), потім виїжджали на Волинь (Ковель), звідки під конкретну митну зміну доходили до кордону. Необхідно відмітити, що після затримання фур Бобира на Львівщині, Р.Мудь запровадив супроводження вантажів, які проводили колишні працівники УОС Львівщини Ю.Кархут та О.Корнілов, а також діючі працівники УДСБЕЗ ГУМВС України у Львівській області:

Мельничук Роман Васильович, 30.11.1976 р.н., уродженець м. Львів, зареєстрований: м. Львів, вул. Хоткевича, 16, кв. 82. Паспорт громадянина України серії КС №438382, виданий Сихівським РВ 14.10.2005, закордонний паспорт серії АМ №598347, виданий 15.09.1998. Батько – Мельничук Василь Іванович, мати – Мельничук Марія Михайлівна, жінка – Кіндій Уляна Зіновіївна. Скиба Анатолій Ярославович, 13.05.1982 р.н., уродженець м. Жовква Львівської області, зареєстрований: м. Львів, вул. Виговського, 45-А (гуртожиток ГУМВС). Паспорт громадянина України серії КС № 773414, виданий Залізничним РВ 22.04.2010, закордонний паспорт серії АТ №636213, вданий 14.11.2011. Свідоцтво про народження ІІІ-СГ 290544, видане Бишківською сільрадою 26.06.1982. Батько – Скиба Ярослав Дмитрович, колишній працівник УМВС, мати – Скиба Любов Іванівна. М.т.: 067-483-43-98, 067-300-60-03.

Мушкевич Володимир Ігорович, 3.04.1984 р.н., уродженець м. Львів. Зареєстрований: м. Львів, вул. Сяйво, 15, кв. 63. Паспорт громадянина України серії КВ №494300, виданий Залізничним РВ 12.09.2000. Свідоцтво про народження ІІІ-СГ 411698, видане 6.06.1984. Батько – Мушкевич Ігор Романович, працівник МРЕВ м. Львів, мати – Мушкевич Ірина Володимирівна. У другій декаді січня 2012 року, працівниками УСБУ Львівської та Волинської областей впродовж доби на пункті митного пропуску Ягодин було затримано 6 фур (д.н. перших трьох фур “Вольво” червоного кольору з причепами: ВС 4006 ВК/ВС 1667 ХТ; ВС 2857ВМ/ВС 1665 ХТ; ВС 2860 ВМ/ВС0833ХТ), що пройшли митницю без відповідних документів. 18 січня 2012 року мобільний термінал Р.Мудя перебував у Волинській області з 9 години ранку до 16 години вечора (маршрут: м. Горохів – м. Луцьк – м. Рожище – м. Ковель – м. Любомль), 19.01.2012 – з 18 год. 30 хв. до 21 год. 40 хв. (маршрут: Новолинськ – Володимир-Волинський – с. Ставки Турійського району – с. Старовойтово Любомльського району).

Супроводження вказаного вантажу територією Львівської області здійснювали вищевказані працівники УДСБЕЗ Львівської області на автомобілі Тойота Камрі, чорного кольору, д.н. АС 3000 ВС (вказаною машиною користувався А.Скиба, однак восени 2012 року на вказаній автомашині бачили К.Нестеренко). Після затримання та направлення працівниками Волинської митниці на експертизу прийшла відповідь про оцінку кожної фури по 1,8 тисяч гривень, проте суддя Любомльського суду Волинської області направив зразки вантажу на експертизу до м. Києва, поставивши перед експертами питання про зміст самого вантажу. В результаті додаткової експертизи було встановлено, що вантаж складається з хрому та цинку з домішками платини у малій концентрації, після чого кожна фура була оцінена в суму 1,2 млн. грн.

Вказана операція УСБУ призвела до того, що наприкінці січня 2012 року тодішнім головою СБУ В.Хорошковським була направлена шифротелеграма до обласних управлінь щодо проведення перевірок підприємств, що займаються операціями з металом. У цей час виникає конфлікт між Р.Мудьом та І.Бокалом, зв’язаний з тим, що керівництво центрального апарату митниці, отримавши інформацію про затримання вказаного вантажу, провело внутрішнє розслідування та виявило, що поза їх відома в Україні 4 роки працювала система поставки кольорового металу на Захід за “чорною” схемою. Оскільки забезпечення вказаної схеми по лінії митниці було покладено на І.Бокало, йому було неофіційно виставлений штраф у декілька млн. доларів (4, по млн. за кожний рік роботи), у разі не сплати якого він повністю відсторонювався від усіх тем на кордоні. По допомогу у вирішенні конфлікту з Державною митною службою, І.Бокало звернувся до Р.Мудя, оскільки добре знав, що той представляє у цьому бізнесі інтереси кримінального авторитету “Морди” та тодішнього начальника УМВС України у Волинській області Богдана Щура, котрі мають сталі зв’язки у столиці. Однак, Р.Мудь відмовив тому і через зв’язки Б.Щура у Генеральній прокуратурі України почав вирішувати питання про визволення вантажу.

Такий шанс він отримав у квітні, коли голова суду Любомльського району був у відпустці, а офіцер УСБУ у Волинській області, котрий проводив розробку, був на курсах у м.Києві. За вказівкою з Генеральної прокуратури України в Херсонській області було порушено кримінальну справу стосовно фірми, за документами якої відправлявся вантаж, після чого, для проведення слідчих дій, фури були забрані зі штрафмайданчика. Через декілька днів постанова про порушення кримінальної справи була скасована, однак місцезнаходження фур та вантажу встановити не вдалось. Вказана комбінація, обійшлась Р.Мудю та його хазяям у суму 400 тисяч доларів США, що була передана до Генеральної прокуратури. За достовірною інформацією, І.Бокало та Р.Мудь продовжують спілкуватись з питань кордону – 5.03.2013 І.Бокало провів більше 1,5 годин у оселі Р.Мудя на вул. Мучній (такі відносини пов’язують з тим, у 2013 році І.Бокало передали інформацію про те, що нове керівництво митниці не бачить його в схемах на кордоні). Після цього, ТОВ “Шольц”, фури якого використовувались для переправлення металу, переоформлюються в оренду черкаській фірмі “Укрспецтранс”, через яку організовується та ж поставка металу за кордон, але під документи цієї ж черкаської фірми. Необхідно також відмітити, що крім кольорового металу, що транспортувався з півдня країни, Р.Мудь фактично підпорядкував собі більшість невеликих фірм Львівської, Рівненської та Волинської областей, що займаються операціями з кольоровим металом для викупу в них продукції.

Продолжение следует…

2016-09-30 09:13 1199

Ваш комментарий

Please enter your name here
Please enter your comment!