Дмитро Різниченко: «Ми – не незалежна держава»

    0
    693

    Дмитро Різниченко, активіст, доброволець батальйону «Донбас»:

    — Чи не здається Вам дещо дивною реакція багатьох українців на візит віце-президента США Д.Байдена в Україну? І на саму ситуацію в цілому.

    — Якщо чесно, мені не цікавий цей чиновник. А реакція українців дратує.

    — Чому незалежна держава чекає когось, хто міг би навести порядок?

    Бо ми — не незалежна держава.

    — Сумно це чути, звичайно, але, можливо, не просто так Україну називають колонією США?

    — Запопадлива реакція українців на візит Байдена — найяскравіше свідчення, що ніякої революції поки що не сталося. Бо революція — це цінність у собі. Революція ніколи не декларує бажання до чогось приєднатися чи, того більше, у чомусь розчинитися.

    Так, на меті у Майдану не було повного підпорядкування ані Заходу, ані Штатам, ані будь-якій іншій державі. Чому ж так сталося, що ми сьогодні самі собі не належимо?

    Бажання вступити в Євросоюз стало лише каталізатором, однією з причин Майдану, а зовсім не головною його вимогою. Під час Майдану українці довели, що здатні будувати, битися і жертвувати, як не мріється жодному європейцю. Але після Майдану відчуття власної сили знову зникло, бо до влади прийшли геть не ті, хто заслужив цього в боротьбі. Українці традиційно не довіряють цим чиновникам, і вважають, що американці, європейці і навіть грузини заслуговують більшої довіри. Але в той же час українці знову перестали вірити в себе. І через це ми спостерігаємо таке принизливе запобігання перед американським віце-президентом.

    Всі прекрасно розуміють, наскільки багато залежить від позиції США і наскільки важливо підтримувати з Америкою хороші стосунки. Але хвиля холопського захвату від його візиту не входить в дипломатичний протокол. Вона — особиста ініціатива тих жалюгідних діячів, які просто не здатні віднайти в собі сили і віру та сподіваються, що хтось інший вирішить їх проблеми. Ці люди так і не зрозуміли, що сталося на Майдані. Вони не знають і знати не хочуть, на що здатні українці. Тому між українцями і американцями вони більше сподіваються на американців. Це жалюгідно.

    Але ж є й такі, що сподіваються на Російську Федерацію… З надією на те, що під боком у східного сусіда буде краще. Адже багато хто не вважає Росію агресором, а війну на сході України називає — громадянською. Тому ці люди теж відверто не підтримують «керуючу руку» Штатів над Україною, натомість прагнуть бути братнім народом з РФ.

    Люди, які люблять Московію більше, ніж Україну, і сподіваються на Московію — це або трупи, які тимчасово ще не лежать у землі, або в`язні, які через недбальство ще не зайняли свого місця у тюремній камері. Зважати на їх думку з приводу візиту Байдена просто недоречно.

    Алена Ладнюк, ГЕНПЛАН

    2015-12-08 15:05 678

    Ваш комментарий

    Please enter your name here
    Please enter your comment!