Денис Поліщук: «Люди зі зброєю та шевронами «Беркуту» називали мене майданутим і висміювали мою участь в АТО»

0
82

Денис Поліщук, громадський активіст, підозрюваний у вбивстві Олеся Бузини

— Денисе, розкажіть, будь ласка, про умови перебування під вартою в Лук`янівському СІЗО.

Скільки людей було в камері разом з Вами?

— Моя камера була розрахована на 6 чоловік (такі камери називають «тройнік»). Переважно нас так і жило, шестеро. Але в силу обставин було і менше, було і більше. Так, наприклад, деякі хлопці звільнялись і виходили під заставу, а деякі новенькі «заїжджали». У першому випадку нас тоді було п’ятеро, а в другому — семеро. Наприклад, мене в камеру закинули сьомим, так само як і ще одного хлопця, якого звинувачують в участі в ІДІЛ лише тому, що він мусульманин.

— Як складалися відносини з однокамерниками?

— Відносини з однокамерниками будувалися на загальнолюдських засадах. Всі старалися поводитись так, щоб у камері було кожному комфортно існувати. Поважали особистий простір один одного.

— Опишіть, будь ласка, побутові умови.

— Побутові умови були не на високому рівні. Я думаю, обдертими стінами та грибком нікого не здивуєш. Так само як «важким повітрям», бляклим освітленням. Адже тюрма не передбачає нормальних умов існування, тим самим ламаючи людину, тому, для більшості, тюрма — це не місце виправлення, а школа нових злочинів. Але якщо маєш гроші — у тебе комфортна камера та пристойні умови. У нас в камері була побутова техніка (телевізор, електрочайник, холодильник, машинка для стрижки) та вмілі руки арештантів. Все це нагадувало програму «Очумелые ручки», де із використаних пляшок роблять трубу, лійку, абажур для лампи.

— Ну, між іншим, не такі вже й погані умови, адже вищеперераховане побутове приладдя є далеко не в усіх камерах. Хтось посприяв у забезпеченні побутовою технікою?

Побутове приладдя залишилось від попередніх ув’язнених. В інших камерах все по-іншому. В деяких душова кабінка, музичний центр, кондиціонер, а в інших одні голі стіни. Тому моя камера — це було щось середнє: наче і стіни з цвіллю, і стеля сиплеться, і труби течуть, і проводка замикає, але є телевізор і електрочайник, і холодильник. Які б умови не були, сам факт неволі — найжахливіше. Ми інколи жартували, що за вікном холодно, а у нас у камері тепло, але б краще ми мерзли на свободі, аніж грілися в тюрмі.

Правоохоронці застосовували до Вас силу?

— Правоохоронці застосовували силу на самому початку, коли мене викрали з дому.

— Чому саме викрали і як це було?

— Чому викрали, тому, що ніхто не представився, не пояснив ситуації, не надав жодних документів. Лише моральний тиск (звинувачення у вбивстві) та фізичний тиск (оглушливі удари по голові). Далі поїздка в машині на підлозі (багажник був зайнятий): залякування, звинувачення у вбивстві, кайдани на руках, мішок на голові. Все це продовжилось у приміщенні УБОЗу: удари, образи, не допускання захисту, приниження гідності, мішок на голові, кайданки на руках, автоматники в кабінеті і наставлені на мене дула. Далі знов машина і доставка в суд: мішок, кайданки, удари, залякування.

— Ви сказали, що Вас залякували і принижували. Можна детальніше?

Залякували по-різному. Починаючи від фізичної розправи (поламають ноги, розіб’ють голову, якщо не візьму на себе злочин) та закінчуючи фізичною ліквідацією, тобто якщо не візьму на себе злочин — мене вб’ють в тюрмі, у них (оперів) там є свої люди, якщо я вийду на свободу, то зникну в лісі: не я перший і не я останній. Натякали, що розправляться з родиною. Мовляв, лишилась в тебе Маргарита, сама, беззахисна, а люди в нас різні, тому думай, ми ж тобі як краще хочемо, а ти от такий-сякий не підписуєшся на злочин. Обливали брудом все те, за що боролися та гинули люди на Майдані, в АТО. Обзивали вбивцею. Постійно тримали в кайданах та з мішком на голові, наставляли зброю та приводили її в бойову готовність. Били по голові. Це було і під час затримання, і під час транспортування в УБОЗ, тримання в УБОЗі, транспортування в суд та під час «візитів» співробітників правоохоронних органів в ІТТ. Одного разу в Апеляційному суді, люди в чорному та з нашивками «special force» (це не «Грифон», не НГУ, а спецназ з колишніх «Беркутів») звертались до конвоїрів, щоб ті віддали мене їм, а вони зі мною швидко розберуться: «Нєту тєла — нєту дєла». Після переведення мене в СІЗО ніякі слідчі дії зі мною не проводились, «опери» не приходили. Нагадаю, що перевели мені в СІЗО 20 серпня 2015 року, а в ІТТ тримали з 18 червня.

— Як на звинувачення у вбивстві і взяття під варту відреагували Ваші рідні та друзі?

— Всі ті, хто мене знав, надзвичайно здивувалися, адже, знають мене не перший рік як порядну людину. І для них такі безпідставні звинувачення були шоком. Який переріс в обурення.

З кожним судом сторона захисту доводила мою непричетність до злочинну, так само, як і сторона обвинувачення, демонструючи в суді сфабриковані докази та чисельні порушення. Я не вбивав Бузину, тому спершу сприйняв все як якусь помилку, але далі зрозумів, що це політичні переслідування з метою дискредитації патріотів, перетворення їх на вбивць. Навіть при затриманні люди зі зброєю та з шевронами «Беркуту» називали мене майданутим та висміювали мою участь в АТО.

— Хто Вас найбільше підтримував і як саме?

— Найбільше мене підтримала моя наречена, Маргарита. Вона лобіювала мої питання серед громадськості, організовувала підтримку… Але найголовніше, що вона не зламалася, адже вона — це продовження мене і навпаки, я є продовженням її. Я б не зламався, морально я був готовий до різних подій. Але її незламність надала мені крила.

А є такі, хто відвернувся від Вас, не повіривши у непричетність до злочину?

— Від мене ніхто не відвернувся, а навпаки, я відновив дружні стосунки з тими, з ким давно не спілкувався. І навіть питання вірити чи не вірити не стояло, адже є можливість переконатися в моїй непричетності до злочину. Судові засідання відкриті, адвокати під час кожного засідання доводять безпідставність звинувачення мене у цьому жахливому злочині. Тому, висновок у кожного один — Денис не вбивця!

— На Вашу думку, кому було вигідно, щоб підозри впали саме на Вас і Андрія Медведька?

— Багато з цього питання сказати не можу, поки не можу. З тої причині, що триває досудове розслідування проти нас з Андрієм, де ми підозрювані. Але так само починається нове кримінальне провадження, пов’язане з незаконними діями правоохоронних органів щодо нас. Тому, поки конкретних імен назвати не можу. Але ці люди зрадники України, які саботують право нашого народу на цивілізований та культурний розвиток, виставляють нашу державу як таку, де відсутні правові засади.

— Це може бути пов`язано з Вашим минулим? Зокрема, з участю в Революції Гідності чи зі службою в 54-й розвідбригаді Міноборони? Можливо, були якісь інші причини…

Звичайно. Але я сумніваюсь, що зі службою в 54 окремому розвідувальному батальйоні (ЗСУ). Швидше за все, це пов’язано з моєю активністю (участь у вуличних акціях проти рейдерських захоплень, протестні рухи проти Януковича, Мовний Майдан, участь у революції Гідності). Система завжди боялася активістів, адже вони здатні змінити її на краще. І ми змінимо, розбудуємо Україну.

— Як відомо, Ви пішли добровольцем навесні 2014-го. Служили у 54-му ОРБ ЗСУ під Маріуполем. Демобілізувались офіцером запасу ЗСУ навесні 2015 року. Розкажіть про свою службу в АТО.

— Пішов на війну, бо хотів захистити свою країну від нападника. Пам’ятаю, як вперше виїхав на позиції, хвилювався не стільки за себе, як за свій колектив, за своїх побратимів. На фронті так: налажає один — пропаде вся команда! Місцеве населення реагувало по-різному. Незважаючи на те, що ми захищаємо їх, розміновуємо їм городи, допомогаємо медичними препаратами та їжею… Деякі люди скептично ставились, адже місцеве телебачення транслює пропаганду Новоросії. Але діти… дітей не обманути! Вони любили спілкуватися з військовими, я їм розказував про перемогу добра над злом і пригощав мандаринами.

На війні можна часто почути, що нас зрадили, кинули, важко бачити людське розчарування. Але треба розуміти, що ми не зраджені, поки самі себе не зрадимо. В нинішній ситуації деякі люди бачать вирішення ситуації на сході лише за рахунок силового моменту. Так само деякі люди вважають, що необхідно в Києві всю владу силою розкидати — і буде порядок. Варто розуміти, що силу необхідно використовувати лише на фронті. А в Києві ми маємо за рахунок реформ та дипломатії вийти з кризи.

— Коли з Вас знімуть підозру у скоєному, чим плануєте займатися на свободі?

— Коли з мене знімуть підозру, то виправдаю довіру людей, стану корисним для них. Продовжу бути вірним сином України. І, звичайно, побудую міцну сім’ю, сім’я є основою міцної держави.

Алена Ладнюк, ГЕНПЛАН

2015-12-16 19:40 1526

Ваш комментарий

Please enter your name here
Please enter your comment!