Публикации

ЧАСТИНА 1. ЗА ЩО БОРОВСЯ МАЙДАН?: РОЗДІЛ 6 «Яка роль сучасних технологій в українській революції?»

28/04/2016

2755

РОЗДІЛ 6 «Яка роль сучасних технологій в українській революції?»

«Євромайдан» був найбільшим в історії держави інтернет-флешмобом – він почався із запису в Твіттері, відгукнувся соціальними мережами, самоорганізувався і вивів на площу Незалежності величезний натовп. Телебачення (не говорячи про друковану пресу) включилося у ці події значно пізніше. Коли ж вночі 30 листопада новина про побиття мітингарів «Євромайдану» розлетілася інтернетом, відбувся новий флешмоб – всі небайдужі кияни протягом кількох годин зібралися біля Михайлівського собору, в якому укрилися жертви міліції, і з цього, власне, почалася Революція. Майдан неможливо уявити без соціальних мереж, вони стали головним організаційним, інформаційним і пропагандистським інструментом повстання. Через них координувалися дії, знаходилися ресурси, виявлялися ситуативні лідері. Майдан діяв узгоджено, мов зграя птахів або риб в дикій природі, інтернет дозволяв йому оперативно реагувати не тільки в межах натовпу на площі, але й по всьому Києву, згодом – по всій країні.

«Жасминова революція» в Тунісі, революція в Єгипті, заворушення на площі Таксім в Турції, «Революція парасольок» у Гонг-Конгу, «Оккупай-уоллстріт» в США, «Болотна площа» в Росії – це все «розумні натовпи» («smart mobs»), які кинули виклик пануючій суспільній системі. Учасники цих революцій були максимально включені в інформаційний простір планети, мали величезну кількість гаджетів, комп’ютерів, фото і відеотехніки, завдяки чому кожна подія фіксувалася на безліч інформаційних носіїв і миттєво розліталася світом, наче кадри грандіозного реаліті-шоу. Все це – наслідок Третьої Індустріальної Революції.

Світ колись пережив «революцію парового двигуна» та «революцію електрики», тепер же на черзі революція мікропроцесорів та штучного інтелекту. Вона втілюється в інформатизації, роботизації, альтернативній енергетиці, новітніх наукоємних засобах виробництва і високотехнологічній продукції.

До України «фейсбук-революції» відгриміли по всьому Близькому Сходу, знищивши там старі диктатури – релікти часів «Холодної війни». Це закономірно, бо коли країна відстає у розвитку, вона приречена наздоганяти прогрес стрибками, а ці стрибки завжди супроводжуються соціальними струсами. Один з ґрунтовних законів історії полягає у тому, що прорив у технологічному розвитку людства автоматично призводить до перевороту в суспільній і політичній структурі, адже з’являються нові економічні й соціальні класи, які рано чи пізно усвідомлюють свої інтереси, формулюють свою громадянську платформу і вимагають для себе місця під сонцем, активно розштовхуючи стару еліту.

Раніше основний прибуток отримував той, хто добуває ресурси. Пізніше – той, хто виробляє промисловий продукт. В нинішніх умовах найбільшу додану вартість створює той, хто розробляє високотехнологічний продукт і організовує маркетингову мережу його збуту. (Наприклад, витрати на виробництво сучасного смартфона складають менше десятої частини від його кінцевої ціни, 9/10 отримує розробник і продавець). Найбільші капітали світу давно належать ІТ-компаніям та інженерним корпораціям, в Україні ж основними власниками багатств все ще є добувачі ресурсів і володарі важкої промисловості. Відповідно, політична влада також належить їм, і поступатися статусом вони не збираються. А, між тим, українська ІТ-галузь (для прикладу) наразі стабільно збільшується на 20-30% в рік, тобто розвивається надпотужними темпами, і незабаром перевищить за валютними надходженнями металургійну промисловість. Тобто Україна не стоїть осторонь глобальних економічних процесів, але на заваді їм тут стоїть симбіоз великого капіталу з державною владою, який контролює економіку позазаконними методами, створює вкрай негативний інвестиційний клімат і штовхає найкращі уми (які є головним ресурсом постіндустріальної економіки) на виїзд за кордон. Щоб змінити цю ситуацію, потрібно принципово змінити і перерозподілити всю майнову структуру держави, яка склалася і вкоренилася ще з початку 90-х. Це неможливо зробити шляхом поступових системних реформ – жоден олігарх добровільно і демократично свою владу й багатства не віддасть. Отже, Україна була приречена на вибух.

«Третя Індустріальна Революція» породила так званий «креативний клас» – «білих комірців», представників сучасних творчих професій: інженерів, бізнесменів, програмістів, менеджерів, блогерів – молодих людей, чиє життя невіддільне від високих технологій, завдяки яким вони отримали значну мобільність і незалежність заробітку. Новий економічний клас народив те, що називають «громадянське суспільство» – неофіційні структури, активісти яких добровільно взяли на себе обов’язок вирішувати суспільні питання там, де держава діє неефективно або злочинно. Головним організаційним інструментом цих структур став інтернет – мобільна, високотехнологічна інформаційна мережа, проти якої правляча система виявилася безсилою (на відміну від ЗМІ, які контролювалися системою монопольно). По суті, Майдан був повстанням інтернету проти телебачення. І нове суспільство, побудоване на більш довершених еволюційних принципах, перемогло стару систему, хоча вона мала сильну вертикальну структуру, зброю та безмежні фінансові ресурси.

Дмитро Різниченко, громадський референт руху «Новий Вогонь» (частина 1, розділ 6 програмної книги)

2016-06-05 08:14 782